Постанова ВАСУ від 23.02.2015 року

Друк

Пошук

403

Просмотров

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий адміністративний суд україни ( ВАСУ )

Історія справи

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2015 року м. Київ К/800/55400/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.02.2013 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2013 року

у справі № 0870/11287/12

за позовом ОСОБА_4

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області,

треті особи Управління Державної казначейської служби України у Ленінському районі м.Запоріжжя Запорізької області,

Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5,

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.02.2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2013 року, позов задоволено у повному обсязі. Визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби, яка виявилася у ненаданні до Управління Державної казначейської служби України в Ленінському районі м. Запоріжжя висновку про повернення ОСОБА_4 з бюджету надмірно сплаченої суми податку на доходи фізичних осіб згідно декларації про доходи за 2010 рік. Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби надати до Управління Державної казначейської служби України в Ленінському районі м. Запоріжжя, за додатково поданою заявою позивача, висновок про повернення ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суми надмірно сплаченого до бюджету податку з доходів фізичних осіб, відображеного в декларації про доходи за 2010 рік, готівкою в розмірі 45 208, 34 грн. Стягнуто з Державного бюджету на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 479 грн.19 коп.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 19.02.2014 року замінено Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби правонаступником - Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області.

В запереченнях на касаційну скаргу представник позивача з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

На 09.02.2015 року було ухвалено провести попередній розгляд справи, однак у відповідності до частини п'ятої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України судом касаційної інстанції її призначено до розгляду у судовому засіданні.

У зв'язку із неприбуттям 23.02.2015 року в судове засідання належним чином повідомлених осіб, які беруть участь у справі, ця справа розглядалася у порядку письмового провадження згідно із статтею 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.08.2010 року під час укладення та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу житлового будинку № 3 (три) за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 192, 00 кв.м., позивачем був сплачений до бюджету Орджонікідзевського району м.Запоріжжя податок з доходів фізичних осіб в сумі 50 000, 00 грн., яка згодом була перерахована до бюджету Ленінського району м.Запоріжжя.

20.09.2012 року позивачем надіслано до ДПІ в Леінінському районі м.Запоріжжя декларацію про доходи, одержані у 2010 році, разом із заявою про повернення надміру сплаченого податку в розмірі 47 916, 67 грн. у зв'язку із невірним розрахунком сплаченого податку.

ДПІ в Ленінському районі м.Запоріжжя листом від 12.10.2011 року повідомлено позивача про те, що підстав для визначення черговості договорів продажу та повернення коштів немає, оскільки функції податкових агентів у частині контролю повноти сплати податку до бюджету перед посвідченням договорів виконують нотаріуси, які перевіряють черговість продажу.

Відповідно пп. 11.1.1 п.11.1 ст.11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» дохід, отриманий платником податку від продажу не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або частини квартири, кімнати, садового будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), не оподатковується, якщо загальна площа такого житлового будинку, квартири або частини квартири, кімнати, садового будинку не перевищує 100 квадратних метрів. У разі якщо площа такого об'єкта нерухомого майна перевищує 100 квадратних метрів, то частина доходу, пропорційна сумі такого перевищення, підлягає оподаткуванню за ставкою в розмірі 1 відсотка від вартості такого об'єкта нерухомого майна.

Згідно із п.11.1.2 п.11.1 ст.11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш ніж одного з об'єктів нерухомості, зазначених у підпункті 11.1.1 цього пункту, або від продажу об'єкта нерухомості, іншого ніж зазначене у підпункті 11.1.1 цього пункту, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 7.2 статті 7 цього Закону.

Пунктом. 7.2. ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено випадки, коли ставка податку становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом.

Відповідно до п. 11.3. ст. 11 ст.11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковим агентом при здійсненні операцій з відчуження об'єктів нерухомого майна, в порядку, передбаченому в статті 11 цього Закону, є нотаріус, який посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку сторонами договору.

Таким чином, з аналізу зазначених вище норм законодавства можна зробити висновок про те, що земельна ділянка не входить до переліку об'єктів нерухомості, зазначених у підпункті 11.1.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», які оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 7.2 статті 7 цього Закону.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що продаж житлового будинку за договором купівлі-продажу від 12.08.2010 року був першим продажем нерухомого майна, який вчинений позивачем у 2010 році, оскільки нотаріусом при обчисленні суми податку з доходів фізичних осіб під час нотаріального посвідчення цього договору було допущено помилку, врахувавши 08.01.2010 року продаж земельної ділянки площею 0,0709 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, в результаті чого позивачем був зайво сплачений податок з доходів фізичних осіб в сумі 45 208, 34 грн. (50 000,00 грн. - 4 791, 66 грн.).

Отже, дохід, отриманий позивачем від продажу об'єкта нерухомості на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 12.08.2010 року, не підлягає оподаткуванню за ознаками повторного продажу нерухомості, у зв'язку із чим відповідачем неправомірно відмовлено у поверненні коштів.

Разом з тим, задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції, зокрема, прийняв рішення про зобов'язання Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби надати до Управління Державної казначейської служби України в Ленінському районі м. Запоріжжя, за додатково поданою заявою позивача, висновок про повернення ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суми надмірно сплаченого до бюджету податку з доходів фізичних осіб, відображеного в декларації про доходи за 2010 рік, готівкою в розмірі 45 208, 34 грн.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає помилковим обраний судом першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, спосіб захисту прав позивача.

Згідно із п. 43.4 ст. 43 Податкового кодексу України платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету (п. 43.5 ст. 43 Податкового кодексу України).

В силу п. 43.6 ст. 43 Податкового кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Таким чином, у разі невідшкодування надміру сплаченої суми грошового зобов'язання право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету.

В силу частини другої статті 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

У такому разі належним способом захисту порушених прав та/або інтересів платника податків у розглядуваній ситуації є стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми надмірно сплаченого до бюджету податку з доходів фізичних осіб готівкою в розмірі 45 208, 34 грн.

Частиною другою статті 220 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право змінити судове рішення суду першої інстанції, скасувавши судове рішення суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

За таких обставин резолютивна частина постанови суду першої інстанції підлягає зміні, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів позивача.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 225, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.02.2013 року у справі № 0870/11287/12 змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини в такій редакції:

«Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму надмірно сплаченого до бюджету податку з доходів фізичних осіб, відображеного в декларації про доходи за 2010 рік, готівкою в розмірі 45 208, 34 грн.».

В іншій частині постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.02.2013 року у справі № 0870/11287/12 залишити без змін.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2013 року у справі № 0870/11287/12 щодо частини зміненої постанови суду першої інстанції скасувати, а в іншій частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук